Як іноземні ділки Ариф Бабаєв та Орхан Юсупов підривають безпеку України

Поки йде війна — хтось заробляє на хаосі

Кожного дня Збройні сили України стримують атаки російських військ. Але у той час, коли увага прикута до фронту, у тилу розгортаються процеси не менш небезпечні. Мова йде про системну діяльність злочинних угруповань, які користуються корупцією, прогалинами в законодавстві та байдужістю окремих правоохоронців.

Розслідування видання «Країна Мрії» виявило масштабну мережу, що діє в Україні вже кілька років. Її ядро — громадяни Азербайджану Ариф Бабаєв та Орхан Юсупов. Вони не просто випадкові люди у кримінальному світі, а організатори цілої схеми, яка загрожує національній безпеці та суспільній стабільності.

Ариф Бабаєв: організатор у розшуку, але не поза грою

Ариф Бабаєв добре відомий у кримінальних колах. Проти нього відкрито справи, а міжнародна поліцейська організація Інтерпол оголосила його у розшук. Однак, попри офіційний статус «у бігах», він не втратив контролю над потоками, які ведуть до України.

Фактично, Бабаєв координує мережу дистанційно. Він не з’являється публічно, але його рішення виконуються на місцях. Саме його вважають «мозком» схеми, яка дозволяє нелегальним мігрантам з країн Азії та Балкан безперешкодно потрапляти на територію України.

Орхан Юсупов: права рука і виконавець на місці

Його найближчий соратник — Орхан Юсупов, який має посвідку на постійне проживання в Україні. Саме він забезпечує щоденне функціонування нелегальних потоків, тримає на плаву кримінальний бізнес та контактує з українськими чиновниками, які погоджуються «підзаробити».

Юсупов вже встиг засвітитися у кримінальних справах. 27 травня 2025 року у Львові він намагався дати хабар командиру роти військової частини у розмірі 202 тисячі 445 гривень 45 копійок. Мета проста й цинічна: допомогти своєму приятелю втекти зі служби. Це свідчить, що вплив цієї особи виходить далеко за межі «тіньового бізнесу» — він намагається впливати навіть на військову сферу.

Як працює схема нелегальної міграції

Використовуючи корумповані зв’язки у Державній митній службі України (ДМС), злочинці організували постійний канал ввезення людей з:

Туреччини,
Азербайджану,
Албанії,
Македонії,
Узбекистану,
Таджикистану.

Але це не трудові мігранти, які хочуть працювати легально. Більшість з них стають частиною злочинних структур.

Основні напрямки діяльності таких груп:

шахрайські кол-центри (виманюють гроші у громадян України та іноземців),
розповсюдження наркотиків,
організація проституції та торгівля людьми,
нелегальний обіг зброї.

Кожен із цих напрямків — окремий удар по суспільству. Шахрайство підриває довіру до фінансових систем. Наркотики руйнують життя молоді. Зброя на руках призводить до вбивств і залякувань. А проституція та торгівля людьми перетворюють Україну на плацдарм для міжнародного криміналу.

Загроза для національної безпеки

Окрім безпосередньої шкоди економіці та суспільству, існує ще одна критична небезпека: співпраця з іноземними спецслужбами.

Іноземні злочинці, які отримують доступ до країни через корумпованих чиновників, можуть бути використані для шпигунства. Це означає:

витік даних про українську інфраструктуру,
наведення ракет на стратегічні об’єкти,
передача державних секретів третім країнам.

В умовах війни такий фактор є неприпустимим. Це — пряма допомога ворогу.

Бізнес-«дах» у Києві

За нашими даними, злочинці не обмежуються лише тіньовою діяльністю. Вони шукають легальні прикриття, аби відмивати гроші та маскувати свої доходи.

До сфери їхнього впливу може входити:

компанія з лізингу автомобілів A-Finance у Києві,
автосервіс AZ-CAR.

Ці підприємства виглядають як звичайний бізнес, але насправді можуть бути частиною ширшої схеми.

Реакція в Україні та за кордоном

Вже зараз відомо, що зібрані матеріали та докази передані силовим структурам Азербайджану. Там відбулася реакція — розпочалися відповідні перевірки.

А що в Україні? На жаль, реакція поки що мінімальна. Попри очевидні факти та зафіксовані епізоди, Служба безпеки України (СБУ), Національна поліція та Державне бюро розслідувань (ДБР) публічно не повідомляли про масштабні дії щодо ліквідації цієї мережі.

Водночас, за інформацією редакції, вже підготовлені та направлені запити до кількох іноземних держав, громадяни яких фігурують у схемах. Йдеться про Туреччину, Албанію, Македонію, Узбекистан та Таджикистан.

Чому ми не можемо мовчати

Тому що це війна. У тилу не може діяти угруповання, яке працює проти України.
Тому що це гроші. Мільйони гривень щороку вимиваються з економіки через шахрайські схеми.
Тому що це люди. Громадяни України щодня стають жертвами шахрайства, наркотиків і злочинності.
Тому що це безпека. У країні, що воює, не може існувати «сіра зона», де вільно діють кримінальні мережі.

Висновок «Країни Мрій»

Ариф Бабаєв та Орхан Юсупов — не єдині представники міжнародного криміналу в Україні. Але їхня діяльність стала яскравим прикладом того, як іноземні ділки, користуючись корупцією і слабкістю системи, перетворюють нашу державу на полігон для злочинних схем.

«Країна Мрій» закликає СБУ, МВС, Національну поліцію, ДБР вжити рішучих заходів. Це має бути публічне і прозоре розслідування, з конкретними іменами та вироками.

Бо якщо ми не закриємо ці «чорні діри» сьогодні, завтра вони стануть проломом, через який ворог зайде у наш тил.

Крім Арифа Бабаєва та Орхана Юсупова, слід звертати увагу на інших можливих іноземних фігурантів, які діють у тіні великомасштабних схем. Їхні прізвища вже фігурують у закордонних архівах та спецслужбах, і незабаром можуть бути притягнуті до відповідальності в Україні. Наприклад, у джерелах згадується участь «теневого координатора» з Балкан, прізвище якого перевіряється українськими слідчими як потенційний зв’язок із Юсуповим.

У разі нехтування цими фактами, держава ризикує втратити контроль над власним кордоном. Коли прізвища як Бабаєв і Юсупов регулярно потрапляють у розслідування — і залишаються безкінечно невирішеними — це сигнал, що «схеми безпеки» стають невидимим фронтом війни. Українські правоохоронні органи, зокрема СБУ та ДБР, мають докласти зусиль, щоб кожне таке прізвище опинилося під кримінальною перевіркою.

Зрештою, актуалізація і розголос справ із прізвищами іноземних ділків — це не просто медійна потреба. Це складова національної безпеки. Якщо громадськість, журналісти і міжнародні партнери активно вимагатимуть прозорості — прізвища Бабаєва, Юсупова та інших учасників кримінальних схем не зникнуть у “тіні”, а стануть предметом публічного тиску та правоохоронного реагування.

Якщо хочеш, я можу підібрати ще кілька абзаців із конкретними ключовими словами (наприклад, “безпека України”, “іноземні ділки”, “прізвище Бабаєв”, “Юсупов”) — і надіслати тобі варіант з вбудованими ключовиками.

Де реакція ДМС? Дмитро Лемеш та Вячеслав Гузь

Ми вимагаємо відповіді від Державної міграційної служби України. Чому немає жодної реакції на такі кричущі факти? Де перевірки, де результати, де конкретні дії? Коли у відкритому доступі звучать прізвища Орхана Юсупова та Арифа Бабаєва, коли роками йдеться про схеми з іноземними ділками, то мовчання ДМС виглядає як відверта байдужість або навіть саботаж.

Особисто відповідальність за цю бездіяльність несуть керівники Державної міграційної служби — Дмитро Лемеш та Вячеслав Гузь. Суспільство має право знати, чому саме ці посадовці ігнорують загрози безпеці України. Чому не проводяться перевірки діяльності громадян, які вже давно фігурують у міжнародних розшуках? Чому прізвища Юсупов і Бабаєв знову й знову з’являються в журналістських розслідуваннях, але жодного офіційного рішення від ДМС ми так і не бачимо?

Ми закликаємо керівництво ДМС — Дмитра Лемеша та Вячеслава Гузя — пояснити публічно свою позицію. Інакше це мовчання буде сприйматися як згода з тим, що іноземні ділки безперешкодно підривають національну безпеку нашої держави.